Всі публікації.

М.І.Костомаров

Лицар історичної науки.

В цьому році виповнюється двісті років від дня народження визначного українського історика, професора, вченого, археолога, етнографа, публіциста, критика Миколи Івановича Костомарова (1817 – 1885).

Народився М.І.Костомаров 4 травня 1817 року, в с.Юрасівка Воронезької області в сім’ї поміщика. В 1833 році вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету, де в основному склалися його смаки і уподобання.

Після захисту дисертації в 1844 році Костомаров М.І. отримує ступінь магістра історичних наук, працює вчителем гімназії в Рівному. У 1845 році його призначили вчителем Київської гімназії, а в 1846 році на засіданні вченої ради Київського університету обирають ад’юнкт-професором кафедри історії. Тут Микола Іванович зустрічає своє кохання – Аліну Крагельську, знаходить друзів і однодумців - О.Марковича, Т. Шевченка, за участю яких було створено Кирило-Мефодіївське товариство. М. І. Костомаров був автором програмних документів Товариства. Коли в 1847 році за доносом провокатора Товариство було розгромлене, то Т.Г.Шевченко був висланий в Орську кріпость на десять років без права писати і малювати, а М.І.Костомаров – на адміністративне поселення в Саратов, де провів 12 років.

Аліна Крагельська клопотала про покращення долі свого нареченого, але її мати рішуче виступила проти шлюбу з Миколою Костомаровим і з часом видала її заміж за полковника Марка Дмитровича Кісіля. У 1865 році, коли захворів М.Д.Кісіль, сім’я переїжджає з Києва до с.Дідівець, що на Прилуччині, у родовий маєток Кисілів, де вони і проживають до смерті Марка Дмитровича. (У 1870р. М.Д.Кисіль помер, залишивши дружину з трьома дітьми.)

Після 26-річної розлуки, в 1873 році, в Києві відбулась зустріч М.І.Костомарова з колишньою нареченою А.Л.Кисіль (Крагельською), а 9 травня 1875 року в церкві святої Параскеви села Дідівець вони обвінчались.

М.І.Костомаров майже десять років (1874 – 1884 ) з весни до осені жив в Україні. У Дідівцях, в садибі Кисілів він і відпочивав, і працював. Саме цей період творчості М.І.Костомарова був найпліднішим у житті вченого. Чисте повітря України додавало сил ще виснаженому фізично вже літньому чоловікові.

Зі спогадів О.М.Кисіля (пасинок М.І.Костомарова) дізнаємося, що в буденному житті був безпорадною і трохи чудною людиною. Одежу і взуття любив просторі. Наполягав, щоб кишені були широкі й глибокі, чоботи і колоші на вершок довше ноги. Його безпорадність визначалась і в тому, що без посторонньої допомоги він не міг зав’язати краватку, знайти носову хустку, запалити грубку. За життя матері всі обов’язки по догляду за ним лягли на її плечі, пізніше - на плечі Аліни.

Взимку 1884 року стан здоров’я історика значно погіршився. Вченому тяжко подорожувати, але він, ніби прощаючись з Україною, здійснює поїздку в Сокиринці, подорожує до Переяслава.

1 серпня 1881 року Костомаров відвідав славнозвісний маєток - Качанівку. Він дуже любив гуляти в качанівському парку. Одного разу в результаті такої прогулянки заблукав і наробив переполоху. Спантеличена Софія Василівна (дружина В.В.Тарновського-молодшого) розіслала по всьому паркові служників з ліхтарями, які, врешті-решт, знайшли Костомарова в гущавині лісу. На це Софія Василівна виправдовувалась потім: «Щоб же я тоді сказала всій Україні, коли б Микола Іванович Костомаров та загинув де-небудь у Качанівському парку?». І не дивно, що кожного дня екскурсоводи в Качанівці цитують вислів М.І.Костомарова: «Качанівка край, вирій, куди зліталося вчене, художнє, письменне птаство».

7 квітня 1875 року М.І. Костомаров помирає у Санкт-Петербурзі.

Ім’я Костомарова займає одне з почесних місць у відстоюванні права українського народу на самобутність його мови, історичного життя та національно-культурного розвитку.

Трохименко Олена – організатор екскурсій НІКЗ «Качанівка»

НІКЗ Качанівка, НИКЗ Качановка, сайт Качановка, палац Качанівка, заповідник Качанівка, заповедник Качановка, Тарновський, Буренко, kachanovka, Черниговской области, Ичнянского района